Київське сухе варення
Kyiv candied fruit

Ця скульптура присвячена традиційним київським ласощам, рецепт яких тривалий час вважався забутим, але зараз він відроджений, і туристи радо купують солодкий сувенір на згадку про наше місто. Мініскульптуру встановлено на стіні кафе "Druzi cafe" у затишному дворику за адресою Андріївський узвіз, 2д.

За легендою, рецепт фруктових цукатів, які згодом назовуть "сухим київським варенням", привіз до нашого міста французький кондитер Баль'ї в середині XVII ст., коли до Києва завітала цариця Катерина II. Була зима, і Баль'ї нібито впав, зламав ногу і пролежав, нудьгуючи, декілька місяців. За цей час він і вигадав рецепт того самого варення, і подарував його родині подільських купців Балабух, яка дбала про кондитера весь час, поки той хворів.

Насправді традиція виготовлення сиропів, варення і цукатів існувала в Києві з давніх-давен. Ще в 1386 році солодощі з Києва надсилали на весільні заходи литовського князя Ягайла.

Виготовлення «Сухого варення» - прозорих скибочок фруктів, багаторазово уварених в цукровому сиропі, підсушених і обкатаних в подрібненому цукрі або в цукровій пудрі, було покладено на промислову основу в кінці XVIII - на початку XIX століть.

Після смерті засновника фірми «Київське сухе варення» Семена Балабухи з численних спадкоємців — восьми синів і семи дочок - тільки двоє синів стали продовжувачами кондитерських традицій.

Старший спадкоємець "солодкого бізнесу" Микола Семенович Балабуха (1800-1887 рр.) прагнув нарощувати виробничі потужності і в 1834 році купив садибу з великим садом і двома нежитловими будинками на Подолі (нині вулиця Сагайдачного 27, 27-б). Там він і облаштував цехи для виробництва «сухого варення».

Згодом "Київське сухе варення" набуло шаленої популярності. Його доставляли навіть до імператорського столу в Санкт-Петербург.

Але за часів громадянської війни Балабухи покинули місто, і рецепт сухого варення був втрачений. Нарешті в 2014 році в Києві знову з'явились виробники сухого варення, які не тільки відновили старий рецепт, але й додали йому нових рис. Тепер можна поласувати цукатами не тільки з фруктів, але й з овочів.

As far back as 1386 the sweet treats from Kyiv were delivered to the wedding events of the Lithuanian Grand Duke Jogaila.

Production of the "candied fruit" - translucent slices of fruit boiled in sugar syrup, dried off and later on rolled in fine sugar or confectioners' sugar - was put on the industrial basis in Kyiv at the end of the XVIIIth - beginning of the XIXth centuries.

After the death of Semen Balabukha, the founder of Kyiv candied fruit, from his numerous legatees who, by the way, accounted for eight suns and seven daughters, only two of the suns became successors of Kyiv confectionary traditions.

The first legatee of the sweet business, Mykola Balabukha (1800-1887) strived to drive up the production and in 1834 he bought a manor house with a big garden and two non-residential buildings in Podil area, at present 27/ 27-б, Sahaidachnoho Vulytsia.

At that place he set up a workshop for Kyiv candied fruit.