Танцівники на Театральній /
Dancers at Teatralna

Ця скульптура присвячена людям, які стирають межі у понятті «вік». Вони наважились ігнорувати правила, за якими «так не прийнято», «не для вашого віку» і «що ви собі дозволяєте». І дозволили собі – танцювати. Так, як хочеться. Посеред великого міста, на очах у раптових перехожих і постійних глядачів. А і справді, нехай усі дивляться! А ще краще – приєднуються.

Біля входу до театру ім. Лесі України щовечора натовп. Хтось чекає знайомих, комусь не вистачило квитка – «Зайвого не позичите?» А прямо під ними, в підземному переході, грає нехитра музика і під звуки акордеона вальсують пари. Як вміють, так і вальсують. Не завжди вправно, але завжди із великим задоволенням. Більшість із них – поважного віку. Але зі світлом в очах і посмішками на обличчях.

Причому збираються вони на своєму «танцполі» регулярно вже понад 30 років. За цей час багато хто знайшов своє кохання, друзів і вони просто не уявляють своє життя без цих зустрічей. Адже не так багато у великому місті знайдеться місць, де б люди пенсійного віку могли просто поспілкуватися. А тут – можна!

Як склалася ця незвичайна «тусовка», тепер мало хто пам'ятає. Подейкують, що почали танцювати у далекому 1983 році: спочатку у «трубі» під Майданом, а потім – у Гідропарку і в підземному переході станції метро «Театральна». Є ще одна версія: нібито все почалось з одного самодіяльного танцювального колективу, якому відмовили в приміщенні (що цілком ймовірно: у 90-х та нульових роках багато приміщень у центрі, які раніше займали різноманітні «гуртки самодіяльності», були передані комерційним структурам). Але танцюристи, замість розгубитися і розійтись по домівках, «самозахопили» просторий підземний перехід біля входу в станцію метро «Театральна».

Незабаром до них стали приєднуватися усі бажаючі та випадкові перехожі, так що згодом слава про «танцюристів на Театральній» рознеслась по всьому місту. Де зараз ті перші танцюристи, хто зна... Але тепер тут сформувався своєрідний клуб, куди вже багато років щовихідні приходять не тільки потанцювати, але й просто побачитися один з одним. Часто серед них можна помітити і молоді пари, які, хоч і стоять осторонь, але їх так манить ця романтична та чуйна атмосфера!

Вдивіться в обличчя цих танцюристів. Вони прожили важке життя. Їхня молодість припала на часи, коли не було соціальних мереж, але попри нелегку працю, вони встигали спілкуватися, зустрічатися і проводити свята за скромно прикрашеними столами, з піснями і веселими танцями. Їм важко звикнути до мінливості сучасного світу. Але вони так хочуть бути потрібними! І своїм прикладом, оптимізмом вони заряджають все навколо. Вони молоді душею, вони люблять життя таким, як воно є. І вони – танцюють.

Партнер скульптури – мережа магазинів електроніки та побутової техніки «Фокстрот» (співзасновники – Геннадій Виходцев та Валерій Маковецький).

This sculpture is dedicated to brave people. Those who have heart to ignore the rules that say 'it's not appropriate' or 'not for your age', or 'what do you think you are doing?' and just let themselves dance. Dance the way they want, in the middle of the big city, in front of those who are trying to live 'as is customary'. And indeed, let them envy! Or join in…

Almost every evening it is crowded near the entrance to the theatre. Someone is waiting for their fellows; someone failed to buy a ticket and now is trying their luck asking if someone happens to have a spare one.

Meanwhile, right beneath them, in the underground crossing you can see some couples waltzing to light music. They waltz the way they can. Not always beautifully but always with great delight. Most of them are quite aged but with that particular light in their eyes and smiles on their faces.

They do not go to the clubs or dance-halls – not proper age and, besides, it is not accepted in our culture. Moreover, for most of them it is simply unaffordable. Overall, needless to say, there are not so many places in a big city where elderly people can communicate.

But you can do it here!

Hardly anyone remembers the origin of this unusual 'in-crowd'. It is said everything started from an amateur dance group that had been refused premises which is quite likely since in 90-ies a lot of premises in the city centre that had been previously occupied by different amateur-talent groups were given to businesses. Thus dancers instead of getting upset and going home invaded spacious underground crossing at Teatralna Metro Station. Shortly after, those who wished began to join them and the news about 'Dancers at Teatralna' spread around the city.

Nobody knows where those first dancers are now. Nowadays it is a sort of club that every Sunday over the years welcomes those wishing to dance and talk.

Look closely into the faces of these dancers. The youth of their parents passed at the time when one's life depended on how well you could blend in with the crowd and learn to be invisible. These people would often be told 'Don't stand out, follow the crowd'. Yet they refused to fit in. They are dancing.

Partners of sculpture is "Foxtrot", the network of electronics and home appliances stores (co-founders – Gennadii Vykhodtsev and Valerii Makovetskyi).